"Перше, що я побачила, було світло. Там, звідки я приїхала, постійно темно, бо немає електрики. А тут усе переливалося вогнями, і це було чудово!" - згадує Джуел (ім'я змінено) свою першу зустріч із Данією.
"Я дякувала Богові за те, що опинилася в цій країні, і з нетерпінням хотіла взятися за роботу".
На батьківщині дівчині сказали, що вона доглядатиме за людьми похилого віку.
Міжнародна організація у справах міграції вважає, що до 80% нігерійських жінок, які вирушають працювати в Європу, насправді вербують для проституції. Звісно, і Джуел чула про випадки обману, але ті жінки проробляли важкий і небезпечний шлях автобусами до Лівії і на човнах через Середземне море, а їй запропонували летіти з Лагоса до Копенгагена літаком, і це її заспокоїло.
"Усе було так солідно організовано, що в мене не виникло жодних підозр", - каже вона.
У Копенгагені її зустрічала співвітчизниця, яка наступного дня повела новоприбулу до Вестербро - місцевого кварталу червоних ліхтарів.
"Я озиралася в пошуках якоїсь клініки", - згадує Джуел. Супутниця весь час радила гарненько придивлятися до місцевості, а потім приголомшила страшною правдою.
"Тут ти і будеш працювати!" - сказала вона. Я обернулася, думаючи, що вона показує на відповідну на вигляд будівлю. І тут вона спокійно пояснила, що "тут" - це на вулиці, якою ми йшли, а "робота" полягатиме в полюванні на клієнтів. Мені здалося, що світ навколо почав валитися".
Того ж вечора сталася випадкова зустріч, яка потім виявилася важливою, - з Мішель Мілдуотер із неурядової організації HopeNow, що допомагає в Данії таким, як Джуел. Та звернула увагу на мініатюрну дівчину років двадцяти, яка виглядала переляканою, і дала їй візитку з телефоном.
"Це справа не з моєї частини, - каже Джуел. - Я завжди стояла осторонь із боязким виглядом, але мене все одно знаходили. Постійні клієнти знають, коли з'являється нова дівчина, а їх завжди тягне на нове".
За останніми даними ЄС, у 2017-2018 роках понад 14 тисяч жінок було переміщено через кордони переважно для заняття проституцією, приблизно половина - з-за меж Євросоюзу. Нігерія в першій п'ятірці країн-постачальників. Це верхівка айсберга, оскільки до статистики увійшли тільки виявлені випадки.
Як правило, все відбувається за однією схемою. Молодим жінкам пропонують пристойну роботу, після прибуття на місце оголошують, що такої немає, а вони заборгували за доставку і проживання.
"Це боргове кріпацтво, - каже Сіне Пламбек, старший дослідник відділу міграції данського Інституту міжнародних досліджень. - У випадку з жінками з Нігерії сума становить від десяти до шістдесяти тисяч євро. Її потрібно повернути швидко, і якщо у вас немає офіційного дозволу на роботу, залишається тільки секс-індустрія".
Ті, хто завербував Джуел, за день до вильоту з Лагоса повідомили, що вона муситиме виплатити на виплат 42 тисячі євро і змусили заприсягтися, що вона нікому нічого не скаже, інакше їй та її рідним доведеться зле. Щоб було страшніше, розмова відбувалася на кладовищі.
Коли Джуел уже була в Данії, її близьким справді погрожували.
"Якісь люди приходили до нас і наполегливо просили мою бабусю поговорити зі мною, щоб я і не думала заявити в поліцію або не виплачувати борг. Щоразу, коли я телефонувала їй, вона плакала і вмовляла мене не підставляти сім'ю".
Під таким тиском мова про вибір не йшла.
"Неможливо було сказати "ні". Усім доводилося відповідати "так". За кожним потенційним клієнтом полювали десять-п'ятнадцять жінок, яким хотілося заробити в цей вечір".
Усе відбувалося в машинах, припаркованих на автостоянках, а то й на землі між машинами. Якщо клієнт пропонував поїхати до нього додому, було більше комфорту, але більше й ризику.
"Один чоловік велів мені роздягнутися і лягти у ванну, а потім приніс два відерця льоду і став лити на мене холодну воду", - розповідає Джуел, здригаючись від цього спогаду.
Хепі-енд як у кіно
Після чотирьох місяців на панелі, перебуваючи в зневірі та відчаї, Джуел все ж таки не бажала звертатися до влади, боячись за себе та свою сім'ю в Нігерії.
І раптом її життя чарівним чином змінилося. Звучить як сентиментальна казка, але вона закохалася в данця, а він у неї. Під час першої ж романтичної вечері Джуел зізналася, як заробляє на життя.
"Йому було важко, але він виявився на висоті", - каже Джуел про чоловіка, який незабаром став її чоловіком.
Цю картину написав Джуел
З того дня Джуел перестала виходити на панель.
Кілька разів наречений платив за неї щотижневий оброк, але було ясно, що потрібне постійне рішення. "Ти знаєш когось, хто міг би допомогти?" - запитав він. Тут-то і стала в пригоді картка з телефоном Мішель Мілдуотер.
Активістка порадила молодій жінці подолати страх і перестати платити "мадам". Так вона і зробила. Жодних неприємностей для рідних не сталося - чи то шантажисти блефували, чи то, на щастя, виявилися кримінальним дріб'язком, а не членами серйозної міжнародної банди.
Джуел подала клопотання про посвідку на проживання і зараз чекає на рішення. Вона сподівається на сприятливий результат, бо опанувала мову та народила дитину від датського громадянина.
З Мішель вони великі друзі. На весіллі Джуел та була подружкою нареченої.
"Це був один із найкращих моментів мого життя - мене відвели до вівтаря, і це була Мішель", - каже Джуел.
Вона мріє вступити до бізнес-школи, а ще – допомагати волонтерам.