НІМФОМАНІЯ ТОДІ ТА ЗАРАЗ
Дата: 2023-07-13 Категорії: БЛОГ 18+
Збираючи дані про людську сексуальність протягом десятиліття, 1953 року. Кінсі опублікував книгу під назвою "Сексуальна поведінка людської жінки". Серед іншого, в ній Кінсі стверджує, що мастурбація у жінок – це нормально, що вагінальні оргазми – не єдиний спосіб, і що жінки також здатні на сильне сексуальне бажання, як і чоловіки; Усі твердження суперечать прийнятим тоді «медичним» переконанням.
Книжка швидко стала бестселером, але не всі були її шанувальниками. Дехто казав, що Кінсі мав такий медичний погляд на секс і жінку, що його наукова робота могла легко говорити про вівця, а не про жінку. Громадське обурення, що послідувало за цим, поклало кінець дослідженням Кінсі, але він вперше припустив, що німфоманія не є «жіночою хворобою».
Німфоманія виникла як концепція в медицині в 18 столітті, а в 19 столітті вона стала психіатричним діагнозом для сексуальних жінок. «Симптоми» включали ненаситний сексуальний голод, агресивну поведінку по відношенню до чоловіків (або жінок) та найбільш шокуючий акт із усіх: мастурбацію.
Чоловічий варіант діагнозу називався «сатиріаз» (давньогрецькою міфологічною істотою Сатиром), але застосовувався рідко, оскільки вже тоді було якось дивно уявляти собі чоловіка, який бажає занадто багато сексу.
Те, що походить від латині, німфоманія буквально означає «німфа» і «божевілля». Вважалося, що сильне сексуальне бажання жінки навіть до (не кажучи вже про чоловіка, за яким вона не була одружена!) може бути показником серйозного захворювання. Причин розвитку німфоманії було безліч: вживання алкоголю, читання занадто великої кількості книг, сексуальний потяг до іншої жінки, розлучення або фригідність.
«Лікування», яке призначалося хворим на німфоманки, було зовсім гірше, ніж будь-яка хвороба, яка могла б бути німфоманією: вставлення п'явок у піхву, крижані ванни, приковування до ліжка і навіть хірургічне видалення клітора чи яєчників! В 1886 доктор Теофілус Парвін рекомендував більш гуманну терапію за допомогою регулярних фізичних вправ і вегетаріанської дієти в поєднанні з вагінальним споживанням кокаїну.
Міс Б., 24-річна жінка, якій погрожували госпіталізацією лише за те, що вона мала нахабство насолоджуватися сексом зі своїм чоловіком три чи чотири рази на ніч. Вона уникала «лікування», відмовляючись від сексу, алкоголю, читання романів та м'яса. Їй також довелося робити вагінальні промивання бурою речовиною, яка в даний час очищає канали.Книжка швидко стала бестселером, але не всі були її шанувальниками. Дехто казав, що Кінсі мав такий медичний погляд на секс і жінку, що його наукова робота могла легко говорити про вівця, а не про жінку. Громадське обурення, що послідувало за цим, поклало кінець дослідженням Кінсі, але він вперше припустив, що німфоманія не є «жіночою хворобою».
Німфоманія виникла як концепція в медицині в 18 столітті, а в 19 столітті вона стала психіатричним діагнозом для сексуальних жінок. «Симптоми» включали ненаситний сексуальний голод, агресивну поведінку по відношенню до чоловіків (або жінок) та найбільш шокуючий акт із усіх: мастурбацію.
Чоловічий варіант діагнозу називався «сатиріаз» (давньогрецькою міфологічною істотою Сатиром), але застосовувався рідко, оскільки вже тоді було якось дивно уявляти собі чоловіка, який бажає занадто багато сексу.
Те, що походить від латині, німфоманія буквально означає «німфа» і «божевілля». Вважалося, що сильне сексуальне бажання жінки навіть до (не кажучи вже про чоловіка, за яким вона не була одружена!) може бути показником серйозного захворювання. Причин розвитку німфоманії було безліч: вживання алкоголю, читання занадто великої кількості книг, сексуальний потяг до іншої жінки, розлучення або фригідність.
«Лікування», яке призначалося хворим на німфоманки, було зовсім гірше, ніж будь-яка хвороба, яка могла б бути німфоманією: вставлення п'явок у піхву, крижані ванни, приковування до ліжка і навіть хірургічне видалення клітора чи яєчників! В 1886 доктор Теофілус Парвін рекомендував більш гуманну терапію за допомогою регулярних фізичних вправ і вегетаріанської дієти в поєднанні з вагінальним споживанням кокаїну.
Одержимість світу Німформою
Сексуальна революція допомогла нормалізувати поведінку, яка колись вважалася скандальною, тому жінки більше не мали бути черницями. Німфоманія, поряд з оральним сексом, мастурбацією та гомосексуалізмом, була виключена з Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів (DSM) Американської психіатричної асоціації лише у 1980-х роках.
У наші дні більш ніж ясно, що секс – це людська річ, і що жінки – це люди. Ті, хто не має статевого потягу, з більшою ймовірністю отримають психіатричний діагноз.
Сучасна німфоманія – гіперсексуальність та пристрасть до сексу
У 20 столітті поняття німфоманії як «хвороби» почало зникати після того, як Магнус Хіршфельд, Марі Ступс, Мастерс і Джонсон стверджували, що сексуальне бажання жінок є нормальною частиною людської сексуальності.
Сьогодні ми говоримо не про німфоманію або сатиріазу, натомість ми говоримо про сексуальну залежність або гіперсексуальність - стан, який може вражати обидві статі, але частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок. А оскільки важко і суб'єктивно визначити, скільки це забагато, це зазвичай вважається девіаційною поведінкою, яка заважає нормальному способу життя, формуванню здорових стосунків та функціонуванню у суспільстві. Або, простіше кажучи, якщо ви займаєтеся сексом 8 годин на день, і ви не актор чи секс-працівник, у вас є проблема!
За останні десять років багато політиків і знаменитостей, таких як Рассел Бренд і Девід Духовни, звернулися по лікування від сексуальної залежності. І хоча гіперсексуальний розлад вважається включеним до DSM, багато медичних працівників та вчених сумніваються в тому, що він дійсно існує.
